Що таке память?

Англійський вчений Ч.Шерінгтон порівнював мозок з “чудовим ткацьким верстатом, на якому мільйони блискучих веретен ткуть швидкоплинний візерунок, мінливий, але завжди вагомий”. Як шукати сліди вражень – побаченого, почутого, прочитаного? Чи є вони, ці сліди? А якщо є, то що це?
Це пам’ять, одна з найважливіших психічних особливостей людини. Ще давні греки вважали богинею пам’яті Мнемозину матір’ю дев’яти муз, а походження пам’яті пов’язували з ім’ям Прометея.
Память - це закріплення, збереження й подальше використання попереднього досвіду. Саме память дозволяє людині опановувати знання та уміння, дозволяє людині бути тим, чим вона являється, діяти в навколишньому середовищі, усвідомлювати своє власне “Я”.
 Основними процесами пам'яті є запам'ятовування, збереження та відтворення.
Існують  два способи запамятовування: механічний і свідомий. Механічне запамятовування, яке називають зазубрюванням, засноване на повторенні матеріалу без його осмислення. Таке запамятовування повязане із частим повторенням і вимагає багато часу і великої сили волі. Незважаючи на всі ці зусилля знання зберігаються у памяті не міцно, і впотрібний момент людина не може їх пригадати. При свідомому зпамятовування людина може засвоїти матеріал, удесятки разів більший, ніж при зазубрюванні, окрім того, такий матеріал закріплюється набагато міцніше.
Запамятовування може бути мимовільним та довільним. Мимовільне запамятовування відбувається в тих випадках, коли людина не ставить перед собою спеціальної мети запамятати той чи інший матеріал. Мимовільно ми запамятовуємо те, що нам цікаво. Довільне запамятовування повязане зі свідомим, цільовим запамятовуванням матеріалу, воно вимагає спеціальних прийомів і певних вольових зусиль із боку людини.